2. Завдання і ключові питання розуміння політики

Не лише в ОДГ/ОПЛ, але й в інших освітніх галузях учні краще розуміють матеріал, який вивчають, завдяки добре підібраним прикладам. Методичні рекомендації для вчителів, що містяться у запропонованому підручнику для початкового, середнього та високого рівня (томи II–V) демонструють цей принцип у кожній темі та пропонують різні можливі підходи до навчання. Рекомендації також вказують, що на кожному рівні навчання, залежно від віку учнів, підручників, роздаткових матеріалів, створених учителем і самими учнями та бажаного результату, як приклад можна брати систему управління школою або процес ухвалення політичних рішень.

Ці приклади представляють два основних типи аналізу – аналіз політичної проблеми або питання та аналіз процесу прийняття політичного рішення. Вчитель повинен вирішити, які приклади відповідають меті навчання, і з’ясувати, які матеріали можуть стати у нагоді або можуть бути використані.

Завдання вчителів ОДГ/ОПЛ – зв’язати ці елементи в поетапному плануванні уроків політики:

Жодне поурочне планування неможливе без урахування взаємозв’язку між усіма вищезгаданими елементами. Зміна одного із них неодмінно вплине на інші, водночас, така зміна бачиться можливою задля досягнення певної цілі і навпаки.

• Що повинні вміти робити мої учні після вивчення теми? Що вони мають розуміти, що повинні вміти пояснити іншим, і якими критеріями вони зможуть керуватись в оцінці політичного питання?
• Яким чином я можу оцінити розвиток їх компетентностей?
• Яким чином учні можуть спиратись на свій досвід повсякденного або шкільного життя для того, щоб розуміти політику?
• Як мої учні сприймають ухвалення політичних рішень?
• Наскільки обізнані та зацікавлені мої учні?
• Які поточні події впливають на моїх учнів?
• Які поточні проблеми здатні розуміти мої учні?
• Чи ці проблеми пов’язані з питаннями управління школою або політикою на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівні?
• Як можна заохотити учнів до участі у виборі теми обговорення?
• Які інформаційні або інші матеріали можна вибрати для представлення різних поглядів на проблему?
• Які завдання можна дати учням для самостійного опрацювання?
• Який внесок можуть зробити мої учні?
• Які ключові поняття можуть застосувати учні, розглядаючи тему або розв’язуючи проблему?
• Які думки можуть висловити мої учні з приводу даної проблеми?
• Яка моя позиція? Яких критеріїв слід дотримуватись в оцінці?
• Які гарантії того, що я не здійснюю тиск на учнів, нав’язуючи їм свою точку зору?
• Яких заходів можуть вжити мої учні?

На уроках ОДГ/ОПЛ учні повинні навчитися розуміти політику. Що таке політика? Що робить тему політичною? Розглянемо наступний приклад:

Приклад політичної ситуації

Ця ситуація вигадана, але ймовірно абсолютно типова для обговорення питання скорочення державних витрат у часи економічної кризи. Який політичний зміст має ця історія?

Тривимірна модель політики

Існують різні визначення поняття “політика”. Загальне визначення, яким користуються як вчителі, так і учні, представляє собою політичну модель, яка базується на трьох основних складових: політична проблема, ухвалення політичного рішення та політичні інститути.

Політична проблема: у політиці люди сперечаються, відстоюючи свої інтереси або шляхи визначення та вирішення проблеми чи спірного питання. Дебати і дискусії – звичайне явище в політиці; вони відтворюють різні інтереси і погляди у плюралістичному суспільстві, і не виникає жодного побоювання щодо їх мирного вирішення.

Ухвалення політичного рішення: у політиці проблеми є важливими – вони впливають на інтереси великої групи людей або суспільства в цілому. Вони вимагають дій, отже, дискусія має привести до результату і, відповідно, подальшої дії.

Інституційний вимір політики посилається на структуру, в якій політика твориться: Які повноваження і кому надані? Як відбуваються вибори? Як створюються закони? Які права має парламентська опозиція? Цей вимір включає конституцію, правила і закони, які визначають, як вирішувати політичні проблеми мирним демократичним шляхом.

Ширше поняття політичної моделі також включає культурний вимір, цінності і відносини, що управляють політичною поведінкою громадян.

Ключові питання трьох основних складових політики

Три виміри надають нам можливість розглядати політику в різних аспектах, що дозволяє розібратися у складності політичного питання. Кожен з цих трьох політичних аспектів веде до низки цікавих ключових питань. Питання, подані нижче, є прикладом та мають бути адаптовані відповідно до ситуації.

Ефективність даного аналізу для ОДГ/ОПЛ

Структурований і систематичний аналіз політичної теми допомагає вчителю у підготовці уроків ОДГ/ОПЛ, а учням у розумінні політики.

Вчитель:

• може вирішувати, чи зосередитися лише на одному аспекті, використовуючи приклад політичної ситуації, поданий вище, для демонстрації принципу роботи системи політичних установ, процесу прийняття політичного рішення, сутності політичної проблеми і способу її вирішення;
• може використати цю політичну проблему у рольовій грі, що імітує процес ухвалення рішення, де учні виступають у різних ролях та ведуть переговори для ухвалення рішення;
• розвиває критичний погляд, що допомагає відбирати відповідні матеріали щодо поточних проблем у ЗМІ.

Учні:

• удосконалюють свою компетентність у розумінні та відборі інформації щодо політичних проблем, ухваленні рішення та політичних установ;
• вчаться ставити питання та аналізувати;
• вчаться працювати зі складними питаннями, зосереджуючись на їх окремих пунктах та використовуючи різні підходи до аналізу.

Основне завдання ОДГ/ОПЛ – надати учням можливість брати участь у житті їх суспільства і в політичних процесах. Для цього їм необхідно визначити ціль, завдання і стратегії політичної участі, спираючись на аналіз і оцінку.

Як можуть учителі ОДГ/ОПЛ допомогти учням в оцінці політичних проблем? Як правило, учні оцінюють ситуацію та шляхи її вирішення емоційно, можливо, навіть інтуїтивно. Як можуть учні розвивати критичний підхід до оцінки політичної ситуації?

Які критерії властиві політичній оцінці?

Приклад політичної ситуації, що був використаний у попередньому робочому файлі демонструє, які критерії, властиві політичній оцінці, можуть базуватись на контрасті та рівновазі. Використовуючи той самий приклад, можна показати, як політична проблема аналізується з різних точок зору. Політична оцінка зосереджується на важливості політичної проблеми (див. попередній робочий файл). Розглянемо це детальніше.

Приклад політичної ситуації

Цей випадок вигаданий, але ймовірно є абсолютно типовим для обговорення питання скорочення державних витрат у часи економічної кризи. Яку оцінку можна дати цій ситуації?

Місцевий уряд повинен здійснити спробу досягти двох цілей одночасно, що зробити досить важко.

1. Сім’ї з низьким рівнем доходу потребують підтримки; це означає призначення певної частини бюджету на такі витрати.
2. Уряд повинен вирішувати проблему зниження податкових надходжень у період економічного спаду; це піднімає питання, які саме витрати, в тому числі соціальні, мають бути зменшені.

Ці дві цілі суперечать одна одній, як і шляхи їх вирішення, а саме: коли в першому випадку необхідно виділення додаткових витрат, у другому їх скорочують. Вихід – фінансування у борг – має серйозні та небажані наслідки. Воно забезпечує тимчасове полегшення ситуації, але вимагає виплати відсотків та ще й повернення кредитної позики, що негативно впливає на державне фінансування. Окрім того, кредитне фінансування, може призвести до інфляції.

Два основних критерії оцінки політичних рішень

У демократичній державі не лише політичні лідери, але і громадяни повинні мати вибір у процесі ухвалення рішень. Лише тоді громадяни будуть здатними підтримувати або протистояти рішенням уряду.

Оцінка політичного рішення може розглядатись як конструктивістський процес, що нагадує внутрішні дебати. Кожен виступаючий пропонує різні шляхи вирішення проблеми. Особа, яка виконує роль судді, вислуховує всіх виступаючих, оцінює їх аргументи та розставляє пріоритети, а потім виносить вердикт, який відкриває шлях до дії. Давайте розглянемо ідеальну модель політичних дебатів з питання знижок для малозабезпечених сімей.

Перший виступаючий

Наше суспільство базується на правах людини, багато з яких об’єднані в нашій Конституції. Вони включають право на освіту³⁰ і відповідний рівень життя.³¹ Зокрема, сім’ї користуються захистом держави. У свою чергу, сім’ї служать суспільству, вони несуть відповідальність за виховання молодого покоління. Тому ми зв’язані зобов’язанням піклуватись про малозабезпечені сім’ї. Отже, я вимагаю збереження знижок на проїзд шкільним автобусом для цих сімей, особливо у такі важкі часи.

Другий виступаючий

Визнання відповідальності за суспільство означає, що ми повинні визначати проблеми і виклики, які загрожують нам, та переконатися, що ми вирішуємо їх. У середньостроковій перспективі ми не можемо витрачати більше, ніж отримуємо. Якщо наш податковий прибуток знижується, мають зменшуватись і наші витрати. Ми робимо сім’ям послугу, якщо фінансуємо знижки шляхом кредитування. Всі вони, і особливо їх діти, повинні будуть повернути свою частину з відсотками. Ефективне вирішення нашої фінансової проблеми вигідне кожному. Отже, я пропоную скоротити витрати таким чином, щоб уникнути кредитних витрат та залучення сімей до сплати своєї частки.

І більше виступаючих може “вийти на трибуну”, висловлюючи свою точку зору. Третій виступаючий, наприклад, може розглядати бажані і небажані тривалі наслідки цього рішення, наприклад, терміни дії можливої підтримки. Яким буде вплив на планету, умови життя наступних поколінь, на економічне зростання або на соціальні групи, що знаходяться на нижніх щаблях соціальної драбини?

Два основних підходи до оцінки політичної думки

Перші два виступаючі сперечалися щодо різного розуміння обов’язку. Визначення обов’язку першого було нормативним, таким, що базується на ціннісній системі прав людини. Бідність – серйозне порушення людської гідності, і тому держава не повинна скорочувати матеріальну підтримку сімей з низьким рівнем прибутку. Визначення обов’язку другого виступаючого було націлене на досягнення мети. Ефективне вирішення гострої проблеми є вкрай важливим, і не може бути жодних заперечень і табу у даному питанні.

Третій, об’єднуючи основні думки обох попередніх, розглядає тривалі наслідки рішення.

Тобто, люди потребують відповідного ставлення влади до себе і права висловлювати свої погляди щодо процесу управління країною (перший виступаючий), і вони хочуть мати надійну й ефективну владу (другий виступаючий).

Обговорення може зайти в глухий кут, якщо виступаючі посилаються на різні поняття, як наприклад, цінність і мета. Обидві пропозиції є ефективними, але вони не поєднаються, якщо не будуть пов’язані в єдине судження.

Політична оцінка на уроках ОДГ/ОПЛ

У школі учні практикують свободу поглядів і висловлювання.³² Учні, які були свідками внутрішніх дебатів, вільні у своїх рішеннях. Учитель не повинен втручатися в подальший процес формування судження та нав’язувати своє “правильне вирішення”³³ ситуації; у демократичній політиці ніхто не має абсолютних стандартів визначення правильного рішення. Так, учитель не повинен повчати або переконувати учнів діяти певним чином. Право вибору лишається за учнем, а не вчителем.

Учні вільні у виборі критеріїв оцінки. У висловлюванні свого політичного погляду вони мають опиратися на нього. Це великий крок уперед, порівняно з судженнями, що ґрунтуються на емоціях або інтуїції (“добре” і “погано”). І навіть на більш високому рівні учні можуть пояснити вибір критеріїв оцінки.

Проте вони повинні усвідомлювати, що у політиці рішення має бути прийняте обов’язково. Тому недостатньо лише прослухати внутрішні обговорення і відпустити виступаючих без визначення того, яке рішення прийняти. Розглядаючи суперечливі пропозиції, як у поданому вище випадку, учні можуть:

• визначити пріоритети, тобто вирішити залишити знижки для сімей чи прийняти політику суворих скорочень бюджету;
• знайти компроміс, тобто помірне скорочення знижок для сімей та врегулювання кредитних витрат. Необхідно зазначити, що заходи з надання пільг активним членам громади необхідно розглядати через призму дотримання прав людини.

Різні методи допомагають учням навчитись застосовувати аналіз політичного рішення на практиці. Серед них варто виділити:

• пленарні дискусії – критичне мислення, дебати та обговорення;
• письмові роботи з наступним аналізом учителем;
• проблемне навчання з подальшим підбиттям підсумків та обговоренням.

Учитель обирає теми таким чином, щоб учні мали змогу знайти відповідну інформацію, яка б містила різні точки зору зі спірних питань, тобто не надто складні. Поточні проблеми цікавлять учнів більше, але є набагато складнішими, оскільки як учителі, так і учні виступають першопрохідцями у їх розгляді та аналізі.

³⁰Протокол до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (20 березня 1952 р.), С. 2.

³¹Загальна декларація прав людини (10 грудня 1948 р.), С. 25.

³²Конвенція про права дитини (20 листопада 1989 р.), статті 13, 14; Загальна декларація прав людини (4 листопада 1950 р.), статті 9, 10.

³³33Див. част. II, розд. 5 у цьому томі.