У повсякденній практиці самооцінка вчителя є найпрагматичнішою та найпростішою формою оцінювання. Зазвичай учителі роблять це автоматично, але не систематично. У більшості випадків вони аналізують свою викладацьку діяльність кожного разу, коли відчувають у цьому необхідність або ж не задоволені результатами. Для полегшення цього процесу можна користуватись питаннями для рефлексії, зразок яких поданий нижче (Беккер, 1998):
- Як я стимулював/ла навчальний процес?
- Яким чином можна було підтримувати інтерес учнів?
- Чи були роз’яснені учням основні проблеми та завдання?
- Чи була зрозумілою тема уроку?
- Скільки питань я поставив/ла?
- Які це були питання?
- Які питання ставили учні?
- Чи були питання пов’язані з проблемами/завданнями?
- Що викликало такі питання?
- Я прислухався/лась до учнів?
- Чи були погоджені правила спілкування на уроці?
- Як я реагував/ла на пропозиції учнів?
- Чи повторював/ла я слово в слово пропозиції учнів?
- Чи використовував/ла я стереотипні форми для підкріплення матеріалу?
- Чи стимулювалась взаємодія учнів?
- Яким був мій внесок в урок у відсотковому відношенні?
- Яким був внесок учнів в урок у відсотковому відношенні?
- Чи були учні з високим рівнем активності?
- Наскільки активними були дівчатка у порівнянні з хлопчиками?
- Який вклад в урок внесли так звані важкі учні?
- Чи зосереджувався/лась я на конкретних учнях?
- Як виникали конфліктні ситуації?
- Як розвивався конфлікт?
- Яким чином був розв’язаний конфлікт?
- Чи були поставлені завдання зрозумілі учням?
- Як завдання інтегрувались у навчальний процес?
- Які засоби підтримки були використані?
- Як були представлені результати?
- Як були зафіксовані отримані знання, ідеї, результати?
- Інші питання.
Необхідно наголосити на тому, що використання подібних питань для самоконтролю має сенс лише тоді, коли він базується на твердій основі ґрунтовних та емпіричних знань про викладання і його вплив. В усіх інших випадках воно буде формальним. Крім того, більшість подібних питань є сумішшю різних аспектів, які можуть виникнути на уроці. Ось чому при використанні таких таблиць необхідно не заповнювати їх до кінця, а залишати місце для аспектів, які неможливо передбачити. (Беккер, 1998).36
36Becker G. E. (1998), Unterricht auswerten und beurteilen, Beltz, Weinheim.