Про що вона?
Конвенція Організації Об’єднаних Націй про права дитини – це міжнародна угода про права людини, яка регулює права молоді. Вона була прийнята під час Генеральної асамблеї ООН у 1989 році. Конвенція складається із 41 статті про права молодих людей, однієї статті про обізнаність та освіту суспільства та дванадцяти статей стосовно того, як здійснюється моніторинг, ратифікація та введення Конвенції в дію. Конвенція про права дитини була прийнята більшою кількістю країн, ніж будь-яка інша міжнародна угода про права людини. До грудня 2008 року Конвенцію підписали та ратифікували 193 країни.
Хто така дитина відповідно до Конвенції про права дитини?
Коли представники ООН вживають термін «дитина», вони мають на увазі всіх молодих людей віком до 18 років, за винятком тих випадків, коли вік повноліття (тобто вік, у якому закон визнає особу дорослою) досягається раніше. Про це повідомляє нам перша стаття Конвенції.
Яким чином працює Конвенція?
Конвенція не є національним законом. Однак принципи Конвенції повинні відображатися в національному законодавстві, у політичній діяльності та програмах різних держав. Держави-учасниці також повинні надавати регулярні звіти Організації Об’єднаних Націй щодо їхнього прогресу в імплементації Конвенції. Система звітування змушує держави дійсно поважати права молодих людей.
Чи має значення Конвенція ООН про права дитини в нашому житті?
Ратифікуючи Конвенцію, уряди зобов’язуються поважати права людей віком до 18 років, дозволяти їм брати участь у прийнятті рішень, які впливають на них, забезпечувати своє виживання та захищатися від шкоди. У Статті 4 говориться про те, що уряди повинні забезпечувати дотримання економічних, соціальних та культурних прав «у максимальному обсягу, у якому це дозволяють наявні у них ресурси». Тільки коли ми знаємо, про що йдеться в Конвенції, ми можемо працювати над підтримкою її положень, щоб гарантувати, що ці права стануть правилами, які визначають, як саме поводитися з молодими людьми.