Освітня ціль | Учні вивчають техніку вирішення конфліктів. Вони мають зрозуміти, що вирішення конфліктів залежить певною мірою від навичок, яких можна набути. |
Ресурси | Газети та журнали. |
Процедура
- Учитель ознайомлює учнів з описом конфліктної ситуації, для якої не може бути однозначного рішення (приклад: один учень жартує над іншим учнем, який приїхав з іншої країни та розмовляє з сильним акцентом).
Ситуацію можна представити у вигляді рольової гри. Учні обговорюють, як вирішити конфлікт. У процесі обговорення вони можуть планувати, які частини моделі вирішення конфліктів вони застосовуватимуть на цьому уроці або ставлять питання, на які модель може дати відповідь.
- Пам’ятка для учнів «Вирішення конфліктів за шість етапів» роздається половині учнів, які вивчають його у тиші.
Інша частина класу обирає репортаж про конфлікт з газети або журналу. Вони також можуть звернутися до персонального досвіду або інформації з перших вуст.
- Учні розподіляються на групи по четверо, двоє з яких прочитали опис ситуації, а інші двоє визначили можливі конфлікти.
- Учні обирають один конфлікт та аналізують ідеї вирішення конфліктів.
Двоє виступають в ролі опонентів, а інші двоє – в ролі посередників, використовуючи пам’ятку для учнів для пошуку рішення.
- Пленарна сесія за результатами роботи:
- Які конфлікти ви намагалися вирішити?
- Як ви намагалися їх вирішити?
- Чи допомогла вам модель у вирішенні конфліктів?
Варіація
- Учні розглядають практичний приклад та порівнюють свої рішення.
- Коли учні вже знайомі з процедурою, її можна застосовувати до конфліктів, які реально виникають у класі.
Матеріали
(дивись наступну сторінку)
Пам’ятка для учнів: модель вирішення конфліктів у шість етапів
1. Визначення потреб. “Що вам потрібно (чого конкретно ви хочете?)” |
Кожен учасник конфлікту повинен відповісти на це запитання, не звинувачуючи іншу сторону. |
2. Визначення проблеми. “У чому, на вашу думку, полягає проблема в цьому випадку?” |
Весь клас може допомогти знайти відповідь, яка задовольняє потребам залучених сторін. Опоненти повинні бути в змозі прийняти визначення проблеми. |
3. Пошук декількох рішень. “Хто може замислитися про можливі шляхи вирішення проблеми?” |
Усі учні класу можуть висловити свої відповіді. Їх треба занотовувати, без коментарів, суджень або оцінки. Метою на цьому етапі є підготовка максимальної кількості рішень. |
4. Оцінка рішень. “Чи сподобається вам таке рішення?” |
Кожна сторона конфлікту розглядає альтернативні варіанти, пояснюючи, які прийнятні, а які ні. |
5. Визначення, яке рішення є найкращим. “Чи обидві сторони приймають це рішення? Чи була вирішена проблема?” |
Повинно бути очевидно, що обидві сторони приймають це рішення. Їхні спроби знайти рішення повинні схвалюватися. |
6. Спостереження за реалізацією рішення. “Давайте ще поговоримо про цю ситуацію та переконаємося в тому, що проблему реально вирішено”. |
Для оцінки рішення необхідно скласти план. Залежно від характеру конфлікту та віку опонентів, оцінка може здійснюватися через декілька хвилин, або годин, або через день. |