Vesna, a Roma woman, tells what happened to her:
Я натрапила на роботу у вікні магазину, пов’язану з продажем одягу. Вони шукали особу 18-23 років. Мені 19, тому я прийшла до менеджера та запитала про роботу. Менеджер сказала мені прийти через два дні тому, що вони ще не мають достатньо кандидатів.
Я приходила двічі та щоразу чула однакову відповідь. Згодом через тиждень я повернулась до магазину. Оголошення про роботу залишалось на своєму місці (на вікні). Менеджер була дуже зайнята, щоб побачитися зі мною, і мені сказали, що дана посада вже зайнята.
Після того, як я вийшла з магазину, я була дуже розчарована, тому я попросила мою подругу, яка була не рома, піти й запитати про роботу. Коли вона туди пішла, їй запропонували прийти на інтерв’ю у понеділок”.
Запитання
- Як би ви себе почували, якби історія Вéсни трапилася з вами? Як би ви відреагували, якби ваша подруга сказала вам, що її запросили на інтерв’ю?
- Як ви вважаєте, чому менеджер магазину поводилася саме таким чином? Ви оцінюєте це як форму дискримінації? Чому “так” або “ні”?
- Що змогла б Вéсна зробити в такій ситуації? Що могли б зробити інші люди на її користь?
- Чи вважаєте ви що законодавство може зробити щось у даній ситуації? Що про це “скаже” закон?
- Чи могло б це трапитися у вашій країні? Якщо так, які групи людей були б вражені?